На першу сторінку

КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Валентина КОЗАК

У 1971 році на ювілеї Миколи Некрасова у Карабисі, що на Ярославщині, зі мною трапилася така придибенція. Оскільки я привезла найкращий дарунок — розкішну порцелянову вазу з портретом видатного поета від його рідної землі (народився він під Вінницею), мені надавали слово і в Ярославлі, і в Карабисі. І весь час ведучий свята — секретар правління Спілки письменників СРСР — оголошував: «А сейчас слово предоставляется молодой поэтессе из Украины Валентине КOзак».
Після третього разу я його попросила правильно ставити наголос. Мовляв: козAк, а не кOзак.
— Какая разница? — весело спитав секретар. — У нас, по-русски, «КOзак».
Це мене, звісно, обурило, і я випалила: «Очевидна різниця. КозAки, або ж козакИ, будували Запорізьку Січ, а кOзаки її зруйнували!».
На мить можновладець від літератури знітився. Тоді я вдалася до ще вагомішого переконання:
— Ось бачите, до вас із Сиктивкара прибув відомий поет Серафим Попув, оголосіть його, як і мене!
До нашої розмови прислухбвся загін поетів із Ленінграда, Мінська, Нальчика, Кишинева, Тбілісі, з України. Вибухнув могутній регіт і покотився некрасовськими медвяними луками. Секретар замовк, а потім розвів руками:
— Быть по-твоему: «КозAк» так «КозAк»!

* * *

Валентина Козак народилася у с. Нові Безрадичі Обухівського р-ну на Київщині. Нині живе в Києві. Член НСПУ, є автором багатьох ліричних творів, зосібна відомої пісні «Ой яворе, явороньку...». А ще — багатьох гуморесок, пародій, жартів, дотепів, що друкуються в журналах «Перець», «Вітчизна», інших виданнях, у колективних збірниках, вийшли окремою збіркою «Ще сміються в Україні». Лауреат першого всеукраїнського конкурсу сатири і гумору, постійно бере участь у святі Степана Руданського «Калинівський самоцвіт» та інших веселих заходах. А на святі «Весела Січ» у Запоріжжі отримала посвідчення Асоціації сатириків і гумористів під номером 100, з приводу чого козацький отаман Петро Ребро висловився так: «Це значить, що Валентина Козак є гуморист на всі сто!»


ДАМА З ПУШКОЮ

Ну й часи настали, блін! Колись була дама з камеліями, дама з собачкою, а тепер? Дама з торбеліями, дама з… тачкою! Далі — більше. І навіть до того дійшло, що нині дама… з пушкою під подушкою!
Не вірите? Загляньте під подушку бізнес-леді, жінки олігарха, дочки банкіра, секретарки, кількох коханок кожного з них: у кожної навіть подушка і «пушка» за рангом...
Від кого це вони таку оборону тримають? Звісно, від кілерів, рекетирів… Бо ті не розбираються, де дама, а де — дам — не дам! Вони хочуть, щоб з ними поділилися здобиччю, накраденим народним багатством. А чого б ото, й справді, жлобитися? Якби оті багаті та були чесними щодо своїх рекетирів-бандитів, то й спали б спокійно! А так — лежи і тремти, «пушку» під подушку ховай...
А чим боронитися від них — народних обдиранців — чесному люду, де візьме кожна людина, аби не опинитися за межею бідності, гроші на «пушку»? Хіба нападав би злодій-вовчисько на озброєну пані Вівцю? Тому в іншої, безгрішної частини дам (тобто, у тих дам, що не мають грошей) під подушкою — валідол, снодійне чи носова хустинка, бо можна сказитися від думок, де взяти на завтра клятих грошей, щоб кинути хоч щось на дно шлунку діточкам, чоловікові та й собі, щоб хоч до половини заповнити той «споживчий кошик», про який так апетитно-обіцяльно згадують депутати!
Старі діви — й ті чогось остерігаються. Одна заховала свою зброю в корсет, а він (бойфренд!) у підходящий момент як ухопив її, як натис на «недосяжне», а звідти — струмінь сльозогінного газу — шурух! Так він кулею вилетів за поріг, тиждень після тої «черемхи» припухлим ходив — і врешті зник у невідомому напрямку. Прикиньте самі, чи після того, як вони, дами, сплять з пушкою, чи балончиком, чи валідолом, — чи народять вони нормальних дітей, хоча б із почуття гумору?!
Ось до чого довели у нас дам, що вони перетворилися на Я-А-А-К ДАМ!!!


РОЗПОВІДЬ ПАТРУЛЯ ВАСІ
ПРО ПРИГОДУ НА ТРАСІ

На лоні природи куми спочивали:
Пекли шашлики, і пили, і співали.
У банках вино і капуста зостались,
Тим часом сусідська коза відв’язалась.
Поїла капусту, вина нахлебталась,
Тарілку зжувала й на трасу попхалась!

А тут їй назустріч летять у машинах
Куми веселенькі по згірках-долинах.
У кожного поряд — дружинонька мила…
Мотори ревуть, мов нечистая сила.
Від жінки — команда: «Обгонь його, Вітю!
Ти ба, яку поруч везе Нефертітю?!»
А інша — лиш пальцем крутнула при скроні:
Не вам, мов, тягатись у цім перегоні!
А перша на те: «Бач, яка безсорома!
Показує, стерво, що в нас не всі дома!»
Притиснули ще…
Та, на їхнє нещастя,
Коза вибігає, нехай би їй трясця!

...В очах — сто свічок, а носи, як ватрушки,
Рулі — на деревах, мов бублики-сушки.
Жінки у кюветі — поламані нозі,
Лиш п’яна коза все співа на дорозі!

Лежать любі куми з кумами в лікарні,
Зітхають: «Які шашлики були гарні!..»
Коли ж подали їм мікстури в палаті —
Не випили, поки не цокнулись, кляті!


ГІРШЕ ПЕКЛА

З пекла грішників додому
Відпускали раз.
Чи закінчилися дрова,
Чи вогонь погас?..
І грішники згуртувались,
Аж кричать «Ура-а-а!»
Лише Перший не квапиться
Вийти «на-гора».
Каже Перший: — Гірше пекла
Мене допіка,
Що побачу під тризубом
Все своє ЦеКа!


Щасливе дитинство

для профілактики
Викликають тата в школу,
Він — ні разу не ходив,
Подзвонив лишень:
— Миколу
Я свого уже набив!
Та що вкоїв мій чортяка,
Двійки, може?
— Все на «п’ять».
Ми хотіли Вам подяку
Тут у школі прочитать...


Доречне запитання

Малий Петрик батька обманув,
А татусь розгнівався: — Та ну?!
Я в твоєму віці не брехав!
— А коли ж ти, таточку, почав?..
золота пора
Б’є татусь хлоп’я і доріка,
А синочок хлипа від «моралі»:
— Ох, якщо це «золота пора» така,
Уявляю, що ж то буде далі!..


СЕРІАЛОМАНІЯ

— Бачила я дивний сон, —
доня каже мамі.
Та до неї в унісон:
— По якій програмі?


Літературні пародії


Я ДО ТЕБЕ ІТИМУ

Я до тебе ітиму, і йтиму,
Коли падає дощ і сніг,
Я кохатиму і берегтиму
Те, що інший ніхто не беріг.
Анатолій Гризун. «Озимина»

Як Дантес — Гончарову,
І як дехто з поетів — А. Цвид!
Роздягаю очима знову,
Вік кохатиму, хоч і встид!

Я до тебе ітиму, йтиму
(Хоч і море поточних справ!),
Обіцятиму так інтиму,
Як ніхто ще не обіцяв!!!


ДОПЕКЛО

Де не глянеш — Дюки, Дюки...
Тарас Федюк

Я хоч веселий по натурі,
Та і мені вже допекло:
Тут — Пушкін, там стоїть Меркурій,
Ще й Дюка звідкись принесло!
Одесо-мамо, що за штуки?
Ти ж українська одвіка!
Чом, де не гляну, — Дюки, Дюки —
І ні одного Фе-Дюка?!


З БРАТНЬОГО БАШТАНУ
(Переклади з російської)

З Є. Банникова

Дарма шукали ворогів
Ми біля дальніх берегів,
А шкодили нам інші штати —
По міністерствах бюрократи.


Майже за Д. Бєдним

Ну і видався деньок!
Ох, дебати!
Не ходив би ти, Ваньок,
В депутати!


За В. Зубихіним

Забіг зайчисько на колгоспівський город,
Морквинку з’їв… Хапай його, народ!
Доки порушника громадою ловили,
То за цей час вовки телицю з’їли.

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів

Куштуйте на здоров'я!

Намалював —Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення — Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 2007—2012.