Гуморески

Остап ВИШНЯ
Мисливство

Ах, тумани над озерами!
Ах, луки над Дінцем, над Пслом, над Ворсклою!
Ах, ліси! Ах, лани широкополі!
Господи! Та хто ж вигадав оце все?!
Хто вигадав крижня, хто зайця сотворив та лисицю?!
Та ви знаєте, що оце все робить з людиною?!
З тою людиною, що в звичайний час життя свого повсякденного нормальніша за нормальних усіх людей, а в суботу або в день перед святом починають у неї (у людини в тієї) бігати очі, починає та людина на кріслі крутитися, соватися, поглядати щохвилини на годинника, а потім непомітно, бочком, бочком, за картуза — і шусть з установи!
І біжить та людина додому, хапає рушницю, ягдташа, патронташа, собаку і мчить на вокзал, бо ж о 4-й годині потяг іде!
І ніяка сила не в силі зупинити тої людини!
І ніколи ніхто її не зупинить, бо... ах, тумани над озерами! Ах, ліси! Ах, лани широкополі! Ах, качки! Ах, зайці!
Бо та людина — мисливець!
Нема в світі найбільшої сили, як жінка!
Але в цім разі і жінка нічого не вдіє...
І жінчина сила розбивається об туман над озерами, об ліси, об лани широкополі...
* * *
— Іване Петровичу, в суботу їдемо?
— Як вирвусь, так їдемо!
— Звідки вирвусь?
— З дому! Заховала, триклятуща, рушницю!
— Ну?! І не поїдете, значить?
— Нічого це, брат, не значить, бо дав синові полтиника, щоб винюхав, де вона її заткнула, та переховав у інше місце! Він у мене такий, що знайде! Поїдемо!
* * *
Яка ж це сила — мисливство!
А хіба не сила!
Уважайте!
Коли ви сидите у вагоні і в думках уже націляєтесь на крижня, розлітаються двері, і в вагон ускакує солідна людина.
— Товариші! Нате мою рушницю, нате мої ягдташа й патронташа, а я поки що під лаву! Та прикрийте мене, голубчики, вашою сумкою, бо витягне!
— Хто витягне?
— Жінка витягне! Ззаду біжить!
І коли вскочило у вагон те, що «витягне», так старий мисливець, що на своїм віку «медведів давив, як кошенят», перехрестився й проказав з острахом:
— Тигра бачив, гієну бачив, а ніколи так не лякався, як оце тепер! Моя вже вмерла, царство їй небесне, одвик уже!
Ах, тумани над озерами!
* * *
Ви, товаришу, ще не мисливець?
Як же це так?
На самій Харківщині вже дев’ять тисяч мисливців, а ви ще не записалися?
Ай-ай-ай-ай-ай!
Записуйтеся — це ж не так тяжко!
Для того, щоб бути мисливцем, треба ось що:
1) Складну алюмінієву чарку!
2) Баклажку таку, щоб містила не менш як літр.
3) Фунтів зо два мисливських сосисок.
4) Патронташ.
5) Ягдташ.
6) Рюкзак (це така сумка, що за плечі одягається).
7) Чоботи мисливські. Довгі такі — аж по самі тпруті.
8) Реміняку — зайці носити.
9) Тороки — качки носити.
10) Барклайку — набої набивати.
11) Закрутку — набої закручувати.
12) Мірочку — порох та шріт одміряти.
13) Мисливський квиток.
14) Рушницю. Остання — не обов’язкова, бо можна самому собі або товаришеві ногу чи голову прострелити.
Все це на себе одягається й їдеться полювати.
Коли потім вас запитають:
— Що, товаришу, вбили?
— Та пляшок з чотири таки вбили! А потім у порожні пляшки поціляли!
Ви вже — справжній мисливець.
Ви вже абсолютно нічим не відрізнятиметесь од 95% всіх наших найдосвідченіших мисливців!