Гуморески

Борис ПОЛІЩУК.
Вершина щастя

Ур-р-ра-а-а!

Я найщасливіша в світі людина.

Душа моя співає, немов жайвір у весняному небі.

Безмежна доброта оповиває моє серце.

Я прощаю гріхи усім моїм недругам.

Нехай їм буде добре.

Вибачаю кумові Дмитрові позаторішній борг.

Борони Боже, щоб я навіть заїкнувся про нього.

У Дмитра теж гірка приймацька доля.

Дозволяю сусідовим курям гребтися на моїх грядках, скільки їм заманеться.

Все не повигрібають.

Многая літа моїй тещі, яка ні разу вранці не подала мені з погреба розсолу.

Теща од Бога.

Не таю зла на колорадського жука, який залишив від картоплиння одне цурпалля.

Тільки б того й лиха.

Забираю назад усі гнівні слова на адресу ставищенського цигана, який забив мені баки і всучив беззубу кобилу.

Не будь роззявлякою.

Бажаю смачного апетиту лисові, який поцупив з мого обійстя найкращого на все село півня.

Всяк хоче їсти.

Викреслюю зі своєї пам'яті всіх своїх кривдників, у тому числі й Рижу Надьку, яка в молодості підкотила мені отакецького гарбуза.

Яка різниця, яке мати на шиї ярмо - Надьчине чи Свєтчине.

Я пригортаю до свого серця увесь світ з усіма його суєтами.

Радості моїй немає меж: у мене на загривку нарешті прорвав чиряк, завбільшки з горнятко.

"Сільські вісті"