Про гіпократів — 39
Пацієнти з вищого світу
– Колего, я просив би вас під час моєї відпустки
подивитися за моїми хворими.
– Але ж я щойно закінчив коледж, докторе. Мені ще бракує
досвіду.
– Не тривожтесь, юначе. Мої пацієнти – люди з вищого світу.
Лише наказуйте чоловікам грати в гольф, а прекрасну стать
відправляйте в подорож по Європі.
***
– Лікар сказав, що за два тижні я ходитиму
своїми ногами.
– І як?
– Вийшло, як він казав. Я мусив продати автомобіль, щоб
сплатити рахунок за лікування.
***
– То вона лікується від нервів?
– Ні, дорогенька. В неї досить грошей, щоб мати психоневроз.
***
– Лікарю, – каже хворий. – Я вже почуваю себе
краще і хотів би, щоб ви дали мені рахунок.
– Дурниці, сер, – відповів лікар, – заспокойтеся. Ви ще
для цього не цілком одужали.
***
– Ти ходив цими днями до лікаря, Джоне?
– Та ходив.
– І він виявив, що в тебе було?
– Приблизно.
– Як це приблизно?
– Було в мене 3 долари 40 центів, а він узяв з мене три.
***
– Джім, видно, не скоро випишеться з лікарні.
– А ти що, говорив з лікарем?
– Ні, зате я бачив медсестру.
***
Двоє лікарів-початківців обмінюються враженнями
з практики. Невдовзі мова зайшла про хворого, якого один
з них оперував.
– Еге ж,– похвалився юний ескулап, – операцію я зробив дуже
вчасно. Ще день – і хворий міг би одужати!
***
– Що б ти передусім зробив, Джоунсе, якби
тебе вжалила оса? – запитує Сміт, який саме читає статтю
про лікування від укусів.
– Завищав би, – відповів Джоунс.
***
– Лікарю, я дуже хворий?
– Ні, шановний. Не більше як на тридцять фунтів стерлінгів.
***
– Лікар уже встановив діагноз вашої хвороби?
– Так.
– За скільки часу?
– Десь за півтори хвилини. На мені був старий костюм.
***
Пацієнт. Хочете п'ять фунтів за те, що вирвали
зуб? Але ж усе тривало не більше кількох секунд.
Дантист. О'кей, наступного разу я робитиму це довше.
***
Хворий: А операція безпечна?
Лікар: Саме про це, шановний, ми й збираємося довідатися.
***
